Hi to all. Can you believe that today I have my "mother's day off". I haven't had such a day in a long time. I go through everything in my head that I want to do this day.
I love my son very much. Sometimes I think I live it. From morning to evening, I take care of his daily life, studies, and listen to his childhood experiences and requests.
And millions of cries of "MOM!"
My son shouts out the word "MOM!" In different life situations. Mostly to get my attention when I'm busy with something else besides him. Sometimes my son says this word in a different intonation, being ashamed, and sometimes when he is angry he says this angry "MOM!"
"MOM! - what should I wear?"
"MOM! - I want to eat"
"MOM! - what was the homework assignment?"
"MOM! - can I ask?"
"MOM! - I love you!"
And in fact, there are thousands of such sentences all day long.
Today I noticed that the boy shouted "MOM!" in the store.
And I turned to this word, because I thought it was my Maxim calling me. And it wasn't me they called, because the boy was helping his mother buy groceries in the store.
I already missed my son. Tomorrow we will see each other and everything will be as before: "MOM!" "MOM!" "MOM!" "MOM!" "MOM!" "MOM!" "MOM!" "MOM!" "MOM!" "MOM!" "MOM!".....
Thank you all for your time.
I invite you to the Life Stories community, where you can also share your thoughts and interesting stories from your life.
Привіт усім. Можете собі повірити, що сьогодні я маю мамин вихідний. Вже давно я такого дня не мала. Я перебираю в голові все, що хочеться за цей день зробити.
Я дуже люблю свого синочка. Іноді мені здається, що я ним живу. Зранку до вечора я займаюся його побутом, навчанням, вислуховую його дитячі переживання і прохання.
А ще мільйони закликів "МАМ!"
Мій син вигукує слово "МАМ!" В різних життєвих ситуаціях . Найчастіше для привернення моєї уваги, коли я чимось іншим зайнята, окрім нього. Іноді мій син говорить в іншій інтонації це слово, соромлячись, а буває, що і коли злиться говорить таке сердите "МАМ!"
"МАМ!- а що мені одягнути?"
"МАМ!- я хочу їсти"
"МАМ!- а що задали на домашнє завдання?"
"МАМ!- можна спитати?"
"МАМ! - я тебе люблю!"
І насправді таких речень цілими днями тисячі.
Сьогодні я зауважила, що в магазині хлопчик вигукнув "МАМ!"
І я обернулася, думала це мене Максим гукає. А це не мене, хлопчик в магазині своїй мамі допомагав продукти купувати.
Я вже скучила за своїм сином. Завтра ми побачимося і все буде так як і раніше: "МАМ!" "МАМ!" "МАМ!" "МАМ!" "МАМ!" "МАМ!" "МАМ!" "МАМ!" "МАМ!" "МАМ!" "МАМ!".....
Дякую всім за приділений час.
Запрошую в спільноту "Життєві історії", де ви також зможете поділитися своїми думками і цікавими історіями з свого життя.
